Всем привет, мои наркоманчеги! Да, вы не ослышались, я
нашел дело своей жизни! Расскажу вам историю, как я купил шишки марихуаны и открыл для себя новый мир.
Все началось с того, что я решил сходить на закладки. Там я повстречал своего старого друга, которому я поправлялся пару раз. Он сказал мне, что знает надежного поставщика марихуаны. Ох, как я запалился! Момент неприятного состояния, когда все мысли только о наркотике, меня подкумаривает.
Мы с другом решили сразу же отправиться к поставщику и узнать, что он может предложить нам. Проходя по улице, я думал, что мне понадобится крек, чтобы вдохнуть свободу. Но, к моему удивлению, поставщик оказался наркоманом нового поколения, который предлагал шишки марихуаны.
Без задержек, я схватил в руки свои последние деньги и купил пару граммов. Поставщик, улыбаясь, сказал, что эти шишки будут меня уносить на небеса. Я поверил ему на слово и побежал с другом пробовать это чудо.
Как только мы зажгли штакет с марихуаной и втянули первый дым, я понял, что попал в тему. Мы сидели, слушали музыку, а наши головы были полны разных мыслей. Мне показалось, что я стал свободным птицей, которая может летать куда душе угодно. Я чувствовал, как мое тело расслабляется, а мысли становятся ясными и организованными. Все проблемы и неприятности остались позади, и я полностью погрузился в настоящий наркотический парадиз!
Возвратившись на свою планету, я решил попробовать другие виды наркотиков. Мне посоветовали мефедрон, который, предупредили меня, может вызвать зависимость. Но я не испугался и решил попробовать.
Мефедрон понравился мне не меньше, чем марихуана. Я ощущал бурю энергии, чувствовал себя бессмертным и полным сил. Но, несмотря на это, я понял, что мефедрон — это не мое. Я оставил его только для особых случаев.
Марихуана стала моим верным спутником. Я продолжал искать новые закладки, новые сорта, чтобы чувствовать себя живым и наслаждаться каждой секундой своей жизни. Я стал осознавать, что моя страсть к наркотикам — это не просто хобби, а, наконец, нашел свое дело в жизни.
Со временем я стал экспертом в своей области. Я знаю все о сортах марихуаны, о том, какими закладками можно наслаждаться бесконечно, а какие только на время. Я научился отличать качественный продукт от подделки, и теперь могу помочь другим наркоманам не попасть в лапы мошенников.
| Таблетки; |
Марихуана; |
Рецепты; |
| Амфетамины; |
Мефедрон; |
Наркотики; |
| Экстази; |
Кокс; |
Героин; |
Я понял, что я могу сделать свой опыт полезным и поделиться им с другими. Ведь многие люди хотят попробовать что-то запретное, хотят погрузиться в другой мир, а я могу помочь им в этом.
Так что, ребята, если у вас возникли вопросы о наркотиках, не стесняйтесь обращаться ко мне.
Всем приятного путешествия в наркотический рай!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...